CCUS в Україні: від кліматичних зобов'язань до нового ринку інвестицій. Частина 2

Першу частину читайте тут.

8. Потенційна модель розвитку українського кластера

Європейський досвід свідчить, що економічно життєздатні CCUS-проєкти сьогодні розвиваються переважно як кластери, що об'єднують декілька джерел викидів зі спільною інфраструктурою транспортування та зберігання. Для України такий підхід є особливо актуальним з огляду на наявність розвиненої мережі газотранспортної інфраструктури та найбільших у Європі підземних сховищ газу.

На відміну від проєктів Північного моря, українська модель може спиратися на існуючі наземні активи та потенційні сховища у виснажених газових родовищах. Це дозволяє суттєво зменшити початкові інвестиції та прискорити реалізацію пілотного проєкту.

Умови інвестиційної готовності проєктів CCUS

Наявність потенційного геологічного сховища сама по собі не забезпечує залучення фінансування. Міжнародна практика свідчить, що перед прийняттям остаточного інвестиційного рішення (FID) інвестори та кредитори оцінюють не лише геологічну придатність об'єкта, а й готовність усього ланцюга створення вартості CCUS. До ключових критеріїв інвестиційної готовності належать підтверджена придатність сховища, зрозуміла система ліцензування, врегульований розподіл відповідальності між учасниками, гарантований доступ до транспортної інфраструктури та сховищ, наявність життєздатної економічної моделі, достатнє фінансове забезпечення операторів та готовність усіх учасників ланцюга приймати узгоджене інвестиційне рішення.

Рисунок 4. Умови інвестиційної готовності проєктів CCUS

З регуляторної точки зору можливі дві моделі управління:

Незалежний оператор CCUS

Перша передбачає створення спеціалізованого незалежного оператора транспортування та зберігання CO₂. Такий підхід найближчий до моделей Northern Lights і Porthos та забезпечує максимальну відповідність принципу відкритого доступу.

Оператор ПСГ як оператор CCUS

Другий варіант передбачає виконання функцій оператора CCUS чинним оператором підземних сховищ газу. Такий підхід не суперечить європейській практиці. У Норвегії, Італії та інших країнах оператори сховищ CO₂ часто є компаніями, які історично працюють у сфері видобування вуглеводнів і підземних резервуарів, зокрема Equinor, Eni або TotalEnergies. Ключовою умовою в цьому випадку є наявність окремого ліцензійного режиму та забезпечення рівного доступу для всіх користувачів інфраструктури.

Для України другий підхід може бути найбільш практичним на початковому етапі, оскільки дозволяє використати вже існуючі компетенції у сфері управління підземними резервуарами, моніторингу та експлуатації інфраструктури.

Водночас незалежно від обраної моделі саме законодавство має визначити порядок доступу до інфраструктури, механізм формування тарифів та розмежування функцій між державою, оператором і користувачами. Без цього реалізація будь-якого кластерного проєкту залишатиметься високоризиковою для інвесторів.

9. Як перейти від створення регуляторного поля до реалізації проєкту

Досвід Норвегії, Нідерландів, Данії та Великої Британії свідчить, що реалізація проєктів CCUS відбувається поетапно. Жодна з країн не починала зі створення масштабної інфраструктури транспортування та зберігання CO₂. Першочергово формувалася нормативна база, здійснювалася оцінка геологічного потенціалу та створювалися умови для залучення фінансування. Лише після цього розпочиналася підготовка перших пілотних проєктів і розвиток кластерної інфраструктури. Приклади Northern Lights, Porthos та Greensand демонструють саме таку послідовність дій.

Першим практичним етапом після формування законодавчої бази має стати визначення правового статусу CO₂, запровадження спеціального режиму користування надрами та створення системи дозволів для дослідження і експлуатації сховищ.

Оцінка сховищ та підготовка проєктів

Наступним кроком має стати відбір перспективних геологічних об'єктів для зберігання CO₂. Для цього необхідно провести комплексну геологічну оцінку виснажених газових родовищ та інших потенційних структур, виконати моделювання поведінки CO₂ і підтвердити довгострокову безпечність зберігання. Паралельно здійснюється підготовка техніко-економічних обґрунтувань, матеріалів базового інженерного проєктування та попередніх фінансових моделей майбутнього кластеру. На цьому етапі формується база для залучення міжнародного фінансування.

Створення пілотного кластера

Після завершення регуляторної та геологічної підготовки доцільним є запуск першого кластерного проєкту. Такий кластер може об'єднувати декілька великих джерел викидів CO₂ із використанням спільної інфраструктури транспортування та одного геологічного сховища. Саме кластерна модель дозволяє розподілити капітальні витрати між учасниками та досягти ефекту масштабу. На цьому етапі можливе залучення фінансування міжнародних фінансових організацій, зокрема ЄБРР, ЄІБ, IFC та фондів ЄС.

Масштабування інфраструктури

Після підтвердження технічної та економічної життєздатності пілотного проєкту розпочинається підключення нових емітентів CO₂ та розширення транспортної інфраструктури. У цей період особливого значення набувають правила відкритого доступу, прозоре тарифоутворення та механізми підключення нових учасників до інфраструктури транспортування та зберігання CO₂. Саме на цьому етапі відбувається перехід від окремого проєкту до повноцінного ринку послуг управління вуглецем.

Інтеграція до європейського ринку управління вуглецем

Довгостроковою ціллю може стати формування в Україні повноцінного вуглецевого хабу, інтегрованого до майбутньої європейської системи транспортування та зберігання CO₂. Перевагою України у цьому випадку є поєднання значного потенціалу геологічного зберігання з існуючою газотранспортною інфраструктурою та досвідом управління підземними резервуарами. За наявності відповідної регуляторної бази країна може стати не лише користувачем технологій CCUS, а й важливим елементом майбутньої європейської інфраструктури управління вуглецем.

10. Висновки та рекомендації

Україна вже володіє низкою унікальних передумов для розвитку CCUS. Країна має найбільші в Європі підземні сховища газу із сукупною активною місткістю понад 30 млрд м³, одну з найбільших газотранспортних систем континенту загальною протяжністю понад 33 тис. км, значні промислові джерела викидів CO₂ та перспективні геологічні структури для його довгострокового зберігання. Таке поєднання інфраструктурного та геологічного потенціалу створює передумови для формування в Україні не лише окремих проєктів уловлювання та зберігання CO₂, а й майбутнього регіонального центру управління вуглецем. Водночас сама наявність інфраструктури та геологічних ресурсів ще не забезпечує реалізацію інвестиційних проєктів без створення передбачуваного регуляторного середовища та життєздатної комерційної моделі.

Аналіз Директиви 2009/31/ЄС та рекомендацій IEA показує, що головним викликом для України є відсутність спеціалізованого режиму регулювання геологічного зберігання CO₂. Українське законодавство поки не визначає правовий статус CO₂, порядок надання дозволів на дослідження та зберігання, умови доступу до інфраструктури, систему довгострокового моніторингу та механізм передачі відповідальності державі. Ці питання IEA відносить до базових елементів регуляторної готовності країн до розвитку CCUS.

Тому першочерговим завданням України має стати не фінансування окремих демонстраційних проєктів, а створення спеціального законодавчого режиму, гармонізованого з принципами Директиви 2009/31/ЄС. Такий режим повинен охоплювати:

• правовий статус потоків CO₂;
• режим дослідження та використання підземного простору;
• систему дозволів;
• моніторинг і звітність;
• довгострокову відповідальність;
• доступ третіх сторін до інфраструктури.

З точки зору організації інфраструктури найбільш перспективною для України виглядає кластерна модель із використанням наявних газових активів та потенційних геологічних сховищ. Оператор підземних сховищ газу може виконувати функції оператора CCUS за умови окремого ліцензування, державного нагляду та забезпечення недискримінаційного доступу до інфраструктури.

Усунення зазначених регуляторних прогалин є ключовою передумовою запуску комерційно життєздатних проєктів CCUS в Україні. За наявності відповідної нормативної бази існуючі інфраструктурні та геологічні активи країни можуть стати основою нового ринку транспортування та геологічного зберігання CO₂.