Собівартість власного видобутку природного газу є дуже політизованою темою, на якій спекулювали більшість політичних сил протягом всього часу незалежності України. При цьому активно розповсюджуються міфи щодо вкрай низької собівартості власного видобутку, а також щодо підходів до визначення справедливої ціни природного газу. У цьому звіті ми хочемо розвіяти ці міфи, представивши, як розраховується собівартість, як собівартість співвідноситься з ринковою ціною та яким чином має відбуватися ціноутворення на ринку природного газу України.

Як правильно рахувати собівартість природного газу власного видобутку

Як зазначалося вище, для того, щоб реалізувати газ кінцевому споживачу, зокрема населенню, газ потрібно транспортувати різними системами газопроводів і зберігати в сховищах, і тому відповідні витрати мають включатися в собівартість реалізованого газу. Є збутові та адміністративні витрати компаній в ланцюгу від свердловини до споживача, і вони теж опосередковано, але справедливо, проявляються в собівартості реалізованої продукції в кінці цього ланцюга.

Собівартість реалізованого природного газу безпосередньо на рівні газовидобувної компанії включає прямі витрати, до яких входять плата за користування надрами (рента), виробничі витрати на підйом та підготовку газу (Lifting cost), амортизаційні відрахування, плата за вхід в ГТС, витрати на проведення геологосейсмічних робіт, а також такі витрати як знецінення нафтогазових активів тощо.

Хочемо звернути увагу на те, що собівартість одиниці продукції (тобто середня собівартість кубометру газу) не відображає різницю в витратах видобування на різних родовищах, які мають різні глибини (що впливає як на рівень операційних витрат, так і на рівень плати за користування надрами), геологічні та поверхневі умови, різні дебіти свердловин тощо. Різниця в рівні цієї собівартості для найбільш економічно ефективних та найменш ефективних родовищ сягає чотирьох разів або навіть більше.

Важливо зазначити, що описана вище собівартість реалізованого природного газу не враховує економічні витрати на залучення капіталу для здійснення інвестицій, що забезпечують видобування цього газу. Адже до того моменту, коли молекула природного газу може бути піднята на поверхню та реалізована для потреб споживання, видобувна компанія має вкласти кошти в розвідку та розробку родовища у вигляді геологосейсмічних робіт, пошуково-розвідувального та експлуатаційного буріння та будівництва наземної інфраструктури. При цьому Компанія несе витрати, пов’язані з геологічними ризиками, коли здійснені заходи з геологорозвідувальних робіт не підтверджують очікуваний потенціал перспективних об’єктів. Залучені фінансові ресурси мають власну вартість (вартість капіталу), яка є суттєвою складовою витрат повного циклу розробки родовища.

Як визначається справедлива ціна на природний газ

В ринкових економіках ціна визначається на основі встановлення рівноваги між попитом та пропозицією. Для пропозиції така ціна звичайно відповідає вартості граничного обсягу пропозиції (на українському ринку газу до війни такою ціною була ціна імпортного паритету). За ринкової рівноваги попит знаходиться на рівні пропозиції, і, в умовах здійснення операцій з купівлі-продажу товару за ринковою ціною, ті споживачі, які готові були придбати товар за більш високою ціною, отримують певний зиск, який в економічній теорії називається надлишком споживача (consumer surplus, або CS). Відповідно, ті виробники товару, які мали нижчу собівартість та готові були продати його по нижчій ціні, також отримують певний зиск, який в економічній теорії називається надлишком виробника (producer surplus, або PS). Обсяги таких надлишків визначаються взаємним розташуванням кривих попиту та пропозиції по відношенню одна до одної, що, в свою чергу, зумовлене еластичністю (тобто темпами зміни) попиту та пропозиції по ціні.

У разі встановлення регульованої граничної ціни продажу товару, яка є нижчою за ціну рівноваги, виникає ситуація, коли обсяг пропозиції товару зменшується, адже не всі виробники готові продавати товар за новою (більш низькою) ціною. Як результат, зменшується загальний надлишок виробника в економіці, адже виробники не тільки продають менше товару, але і продають його за більш низькою ціною. Споживачі при цьому, хоч і купляють менше товару, але отримують його за меншою ціною, ніж це відбувалося б в умовах ринкової рівноваги. Отже, відбувається передача надлишку від виробника споживачу (при цьому цей зиск отримують споживачі, які готові були платити вищу ціну). Однак, встановлення регульованої ціни створює викривлення на ринку та призводить до загального результату, гіршого у порівнянні зі станом ринкової рівноваги, адже оскільки встановлення заниженої ціни стримує виробництво для тих виробників, які б готові були продавати, і споживання для тих споживачів, які б готові були купувати за більш високою ціною. Цей втрачений обсяг і, як результат, втрачена цінність для всіх учасників ринку називається безповоротними втратами (deadweight loss, або DWL).

Якщо разом з встановленням регульованої ціни, меншої за ціну ринкової рівноваги, держава ставить задачу забезпечити відповідний попит, який виникає за такою ціною, виробники (чи постачальники) забезпечують попит, що перевищує рівноважний, несучи витрати на виробництво або закупівлю товару, які є вищими за ціну продажу. В такій ситуації зиск (CS), який отримує споживач, суттєво збільшується за рахунок виробників (чи постачальників) або держави, якщо держава здійснює компенсацію витрат. Відбувається не тільки передача майже всього надлишку виробника (PS) споживачу, але й виробнику доводиться нести прямі збитки для забезпечення необхідного обсягу пропозиції для покриття попиту. При цьому частина цих збитків іде на надання додаткового субсидіювання споживачів, а частина є безповоротними збитками (DWL) на створення більш коштовної пропозиції товару. В той час, як споживач отримує суттєвий зиск від прихованих субсидій, які надаються через регулювання ціни, ця цінність створюється у фінансово несталий спосіб.

В ситуації з ринком природного газу в Україні забезпечення попиту в умовах регульованих цін історично досягалося покладенням спеціальних обов’язків постачання природного газу значній частині споживачів країни на Нафтогаз. При цьому, відповідно до Закону України «Про ринок природного газу», постачальник, на якого покладені спеціальні обов’язки, має право на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат. У разі встановлення регульованих цін за іншим механізмом, ніж покладення спеціальних обов’язків, держава може передбачити інші варіанти відшкодування понесених витрат виробників (чи постачальників).

Зрозуміло, що в умовах економічної бідності, рівень якої ще більше зріс через війну, та високих цін на газ, що також є наслідком агресії та газового шантажу з боку російської федерації, встановлення ціни, нижче рівноважної, забезпечує доступність енергії для споживача в тяжких умовах війни.

Водночас після закінчення воєнного стану та з початком відновлення української економіки мають в повній мірі враховуватися переваги ринкових механізмів, коли ціна на газ відповідає ціні ринкової рівноваги.З економічної точки зору потрібно враховувати, що рівноважна ціна після завершення військового стану та зняття обмежень на експорт природного газу сформується на рівні не нижче рівня експортного паритету. Нижчою за рівень експортний паритету ринкова ціна бути не може, адже у будь-якого виробника чи постачальника завжди буде в наявності альтернативна можливість експортувати природний газ та отримати європейську ціну, понісши при цьому відповідні транспортні витрати (що і називається експортним паритетом).

При цьому, оскільки обсягу власного видобутку природного газу в Україні не вистачало для повного забезпечення попиту, країна мала імпортувати природний газ з Європи за ціною імпортного паритету (тобто сплачуючи європейську ціну за газ та здійснюючи витрати на його транспортування в Україну). Оскільки імпорт природного газу виконував балансуючу роль, врівноважуючи попит і пропозицію, то рівноважна ціна до війни була ціною імпортного паритету.

Водночас важливо враховувати, що ця рівновага формувалася в умовах недосконалої конкуренції. З одного боку, Газпром зловживав своїм домінуючим становищем на ринку, штучно блокуючи пропозицію газу на східному кордоні України, зокрема відмовляючись продавати газ європейським контрагентам з точками передачі газу на кордоні Україна-рф, а також блокуючи транзит через рф газу з Центральної Азії та експорт газу незалежних від Газпрому видобувників. Без таких зловживань можна очікувати, що ціна газу, який фізично би надходив з території рф, була б в Україні на рівні експортного паритету, оскільки альтернативою продажу цього газу в Україні був би експорт цього газу в Європу. Тобто в такому разі імпортний паритет дорівнював би експортному паритету.

З іншого боку, державне регулювання на ринку України призводило до вищезгаданих викривлень ринкових стимулів, наслідком чого було економічно неефективне споживання газу та нереалізований потенціал видобутку природного газу та виробництва біометану. Без таких викривлень можна очікувати, що Україна буде експортувати, а не імпортувати газ.

За умови усунення хоча б одного з цих викривлень конкуренції, імпортований з Європи газ перестає бути балансуючим ресурсом. У першому випадку альтернативою йому став би газ, отриманий на східному кордоні країни, за ціною нижчою від європейської на рівень транспортних витрат. А у другому випадку рівноважна ціна встановилася б на рівні альтернативної вартості природного газу в умовах надлишку. У будь-якому з випадків це є ціна експортного паритету.

Таким чином, якщо справедливою ціною вважати ціну ринкової рівноваги за умови досконалої конкуренції, то такою ціною для України є експортний паритет.

У якості висновку зазначимо, що ринкове ціноутворення дозволить Нафтогазу створювати цінність для споживачів у фінансово сталий спосіб, а державі – суттєво покращити ситуацію з державним бюджетом завдяки як справедливому обмеженню надлишку, який отримують ті споживачі, які можуть платити ринкову ціну, так і, що навіть важливіше, уникненню безповоротних втрат, пов’язаних із забезпеченням попиту за цінами нижче ринкових (тобто неефективного споживання, яке стимулюється наданням прихованих субсидій). Разом з тим, держава зможе захищати найбільш вразливі категорії споживачів через систему адресних субсидій. Ринкові ціни також стимулюватимуть споживачів скорочувати попит, що, в свою чергу, пришвидшить досягнення самодостатності та газової незалежності нашої країни, створення можливостей для експорту та формування ринкової ціни на основі експортного паритету. 

https://www.naftogaz.com/news/naftogaz-annual-report-2021