Ребекка Шульц, консультант Крістоф Макглейд, старший аналітик WEO Пітер Зеневські, аналітик з енергетичних питань WEO
9 грудня 2020 року

НОВІ ПЕРСПЕКТИВИ ПОСТІЙНОЇ ПРОБЛЕМИ
Спалювання природного газу є давньою проблемою для нафтової промисловості. Останні дані вказують на те, що в 2019 році в світі було спалено близько 150 мільярдів кубічних метрів природного газу, стільки ж, скільки Японія та Корея разом імпортували в тому ж році. Незважаючи на підвищення обізнаності про проблему та низку ініціатив, спрямованих на стримування спалювання газу, кількість газу, що спалюється у світі, щороку зростає.
Проблема виникає через те, що більшість свердловин, які буряться для видобутку нафти, також видобувають суміші інших вуглеводнів, такі як конденсати, рідини природного газу та природний газ. Якщо для природного газу немає продуктивного виходу через погане планування, відсутність інфраструктури або відсутність стимулів, тоді такий газ - відомий як "супутній газ" - в підсумку спалюється або скидається в атмосферу.
Новий аналіз МЕА, що базується на найновіших супутникових та аналітичних даних, підкреслює неправильне використання значної частини супутнього газу. За оцінками, з 935 млрд куб. м газу, який було видобуто разом з нафтою в 2019 році, лише близько 75% газу використовувалось операторами на місці, або повторно закачувалось у свердловину, або продавалось споживачам. Решта 25%, за нашими підрахунками близько 55 млрд куб. м, було скинуто в атмосферу як метан, а інші 150 млрд куб. м було спалено.

ЗНАЧНІ ЕКОНОМІЧНІ ТА ЕКОЛОГІЧНІ ВТРАТИ

Непродуктивне використання супутнього газу призводить до значних витрат. Факельний газ має потенційну ринкову вартість, і це особливо небезпечно, коли спалювання відбувається у країнах або регіонах таких, як Африка на південь від Сахари - з великим населенням без доступу до електроенергії або там, де електропостачання ненадійне. Екологічні наслідки цього дуже серйозні. За нашими підрахунками, спалювання 150 млрд кубометрів газу у 2019 році спричинило викиди в розмірі близько 300 мільйонів тонн СО2 (MtCO2), що приблизно відповідає річним викидам Італії, а також викиди інших забруднюючих речовин, які можуть погіршити якість місцевого повітря.
Супутній газ (переважно метан), що скидається безпосередньо в атмосферу, має набагато сильніший ефект потепління, ніж CO2. 55 млрд куб. м організованих або летючих викидів еквівалентно 1808 т СО2. Зниження рівня спалювання та скидів супутнього газу повинно відбуватися одночасно, щоб забезпечити ефективне управління викидами.

ДЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ СПАЛЮВАННЯ ГАЗУ І ЧОМУ?

Інформація про спалювання та скид природного газу значною мірою формується на базі супутникових даних, а не звітності компаній чи держави. Палаючі газові факели і шлейфи від значних витоків метану з нафтогазових споруд вже деякий час видно з космосу.
Ці дані демонструють, що в 2019 році майже половина глобального спалювання газу приходилася на чотири країни: Росію, США, Ірак та Іран; ці країни також є одними з найбільших світових виробників нафти, що разом видобувають майже 40% світової нафти. Однак не всі світові виробники спалюють великі обсяги газу: наприклад, Саудівська Аравія має спалювальну потужність приблизно в десять разів нижчу, ніж Росія.
Супутникові спостереження дозволяють більш детально зрозуміти масштаби викидів. Зі 150 млрд кубометрів газу, спаленого в 2019 році, близько двох третин було спричинено факелами для спалювання газу, які працювали більш-менш безперервно.Таке спалювання відоме як "рутинне" (при експлуатації більше 85% часу). Росія, Ірак, Іран, Венесуела та Алжир є одними з основних джерел безперервного процессу спалювання. У Росії це часто трапляється на віддалених нафтових родовищах або в районах, де нафтові компанії стикаються з труднощами в отриманні доступу до газопровідної мережі Газпрому.
Існують також випадки, коли процес спалювання переривчастий і коротший за часом. Це має місце у багатьох нетрадиційних басейнах США, де видобуток дуже зріс за останнє десятиліття. Видобуток супутнього газу в США з 2010 року подвоївся, проте об’єм спалювання збільшився більш ніж у чотири рази. Кожна нетрадиційна нафтова свердловина дає відносно невеликі обсяги супутнього природного газу, але існує велика кількість таких свердловин, і супутній газ (як і нафта) дає високі початкові дебіти, що супроводжується відносно швидкими темпами падіннями та довгим хвостом низького видобутку. Оператори стверджують, що виводити цей газ на ринок неекономічно, оскільки видобуток нафти передує розвитку газопровідного сполучення або тому, що газова інфраструктура не в змозі обслуговувати короткі періоди пікового видобутку.
Випадки більш короткострокового спалювання можуть мати місце також із міркувань безпеки, наприклад, якщо тиск газу збільшився через зміну умов експлуатації.

БІЛЬШЕ ПОЛОВИНИ ВИПАДКІВ СПАЛЮВАННЯ ВІДБУВАЄТЬСЯ У МЕЖАХ 20 КМ ВІД ІСНУЮЧИХ ТРУБОПРОВОДІВ

Однією з причин спалювання є те, що видобуток нафти відбувається далеко від існуючої газової інфраструктури, але новий геопросторовий аналіз ставить під сумнів цю тезу. На практиці, близько 54% усіх обсягів, спалених у 2019 році, прийшлося на ділянки, які знаходяться на відстані менше 20 км від існуючих трубопроводів природного газу (принаймні 87% випадків спалювання відбулося на сухопутних ділянках).

Постачання супутнього газу споживачам через підключення до існуючої газової мережі - це кращий спосіб уникнути спалювання, але це не єдиний спосіб. Як зазначалося вище, оператори можуть також використовувати газ на місці: для ведення операцій, для повторного закачування у резервуар для підтримки тиску або для збільшення видобутку нафти. Крім того, існує маса інших варіантів ефективного використання газу: в переносних або міні-установках СПГ, малогабаритних установках для переробки газу в метанол або у рідини або при безпосередньому виробленні електроенергії на місці. Нові учасники ринку все частіше пропонують нові рішення використання природного газу, такі як живлення високоінтенсивних комп’ютерних систем та майнінг криптовалюти.
Є гарні приклади того, як комплексне планування та оперативні заходи можуть мінімізувати спалювання газу. У Саудівській Аравії, наприклад, політика, починаючи з 1970-х років, була зосереджена на забезпеченні своєчасного будівництва газової інфраструктури для спрямування ресурсів супутнього газу на електростанції, нафтохімічні та опріснювальні установки. Важливу роль також відіграють системи постійного моніторингу факельного спалювання, відстеження показників ефективності, внутрішні керівні принципи та щорічна оцінка планів мінімізації факельного спалювання.
Існують також приклади країн, яким з часом вдалося зменшити об’єми спалювання газу. Ще в 2000 році Нігерія спалювала понад половину виробленого газу, що складало понад 20 млрд куб. м на рік. Останні дані за 2019 рік дають цифру трохи менше 8 млрд куб. Існує певний спосіб досягнення урядової мети - повністю усунути рутинне факельне спалювання. Поєднання регуляторного тиску та фіскальних стимулів пожвавило інвестиції в інфраструктуру доставки газу внутрішнім споживачам, а також об'єктам експорту СПГ.
Все більше уваги приділяється не лише викидам від остаточного спалення викопного палива, але й викидам, які мають місце в ланцюзі постачання споживачу. Існує широкий діапазон інтенсивності викидів «від свердловини до резервуару» у сфері світового видобутку нафти: наш оновлений аналіз за 2019 рік демонструє, що джерела нафти, які характеризуються найбільшими викидами, генерують у чотири рази більше непрямих викидів, ніж джерела з найменшими викидами (непрямі викиди від нафти, у тому числі від факельного спалювання, становлять від 10% до 30% викидів повного життєвого циклу).
Виробники, які продемонструють, що результати їх виробництва знаходяться у межах нижньої норми - аналогічно до показників видобутку природного газу - можуть претендувати на те, щоб саме їх ресурсам було віддано перевагу над варіантами з вищими викидами. Є ознаки того, що деякі споживачі та регуляторні органи готові розпочати диференціацію між різними джерелами нафти та газу на цій основі.

Швидке зниження об’ємів спалювання газу, а також викидів нафти та газового метану є необхідним фактором виходу з поточної кризи і невід’ємною частиною проекту Сценарію сталого розвитку МЕА (ССР). Згідно Сценарію, рівень спалювання стрімко знизиться до 2030 року в результаті регуляторних дій та галузевих заходів до менш ніж 10% від рівня, який спостерігався у 2019 році.
Перехід від рутинного спалювання став би головним кроком до цієї мети. Успішні стратегії зменшення об’ємів спалювання мають певні спільні елементи. Діють ефективні системи вимірювання та звітності. Будь-які нові проекти передбачають продуктивне використання супутнього газу на стадії планування, до початку роботи. Для існуючих проектів, які мають справу зі спалюванням газу, поєднання зобов'язань та стимулів спонукає операторів та компанії, що займаються транспортуванням та зберіганням вуглеводнів, шукати продуктивні ринки збуту газу.
Поява механізмів більш прозорого моніторингу та звітування за допомогою супутників або сайт-специфічних процесів також має дозволити регуляторним органам відстежувати та впроваджувати плани вдосконалення або санкційні заходи. Протягом десяти років факельне спалювання газу - за винятком випадків, коли цього неможливо уникнути з міркувань безпеки - має зникнути з нафтогазового ландшафту.

https://www.iea.org/commentaries/putting-gas-flaring-in-the-spotlight?utm_content=buffer17005&utm_medium=social&utm_source=linkedin-Birol&utm_campaign=buffer