Нещодавно навіть незначні негативні новини провокували зростання цін на нафту та газ. Зараз все відносно стабільно. The Economist визначає причини такого затишшя та прогнозує, чи очікувати на бурю. Forbes коротко переказує головне з матеріалу.

Пожежа на газовому заводі Oneok в США, страйки на французьких нафтових терміналах, вимога Росії платити за її газ у рублях чи невелике похолодання. Впродовж місяців після повномасштабної війни Росії проти України таких новин було достатньо, щоб посіяти паніку на ринках.

Із січня ситуація стабілізувалася.
Ціна на нафту марки Brent у світі тримається на рівні близько $75 за барель. Рік тому вона становила $120.
Газ у Європі продають по $38 за мегават-годину, що на 88% менше, ніж минулого серпня.
Здавалося б, що такі новини, як оголошення ОПЕК та країн-союзниць про зменшення видобутку нафти, закриття у Нідерландах найбільшого газового родовища у Європі чи тимчасова зупинка кількох газових об'єктів у Норвегії на ремонт, мали б сколихнути ринки.

Але цього не сталося. В чому причина?

Зниження попиту на енергоресурси

Рецесія, інфляція й уповільнення економічного зростання сприяли тому, що попит на енергоресурси знизився. Втім The Economist не вважає це головною причиною, адже це тенденція, яка зачепила не всі країни.

Наприклад, Китай, чия економіка може й не досягла очікуваного рівня одужання після жорсткої політики «ніякого ковіду», у квітні спожив рекордні 16 млн барелів сирої нафти на день. А зняття антиковідних обмежень означає збільшення використання палива для транспортної й туристичної галузей.

Падіння ціни на бензин на 30% у США підштовхує населення подорожувати, а спека в Європі, ймовірно, сприятиме попиту на електроенергію для кондиціонування повітря.

Збільшення кількості постачальників

Видання вважає саме цей фактор більш важливим для стабілізації цін на енергоресурси. Високі ціни на нафту останні роки активізували виробництво за межами ОПЕК. Нафта тепер тече з Атлантичного басейну: Бразилія та Гаяна постачають звичайну сиру нафту, а США, Аргентина й Канада – горючі сланці та нафтовмісні (бітумінозні) піски. Норвегія збільшила виробництво.
Видобуток нафти у країнах, які не входять до ОПЕК, виросте на 2,2 млн барелів на день у 2023-му, оцінює ринок JPMorgan Chase.

Та й обіцянку зменшити видобуток нафти країни ОПЕК і Росія не виконали в повному обсязі, а дехто навіть наростив його. Завдяки американському гіганту Chevron Венесуела підвищила видобуток, а Іран тепер видобуває найбільше нафти з того часу, як були введені нові санкції США у 2018-му.

Дійсно, п'ята частина світової нафти походить із країн, на яких Захід наклав ембарго. Вони продають «чорне золото» зі знижками, це провокує зменшення ціни.

Ціни на газ

Тут на стабілізацію цін вплинули такі фактори:

• Американська Freeport LNG, яка відповідає за п'яту частину загального експорту зрідженого газу США, знову працює після пожежі.

• Росія надалі експортує газ до Європи, хоч і не через свій найбільший газопровід, «Північний потік 1».

• Постачання з Норвегії повністю відновиться до середини липня.

• Заповненість газових сховищ Євросоюзу (на 73% станом на тепер) і багатих азійських країн, як-то Японія і Південна Корея.

Ціни на нафту і газ: прогноз

Ціни на енергоресурси ще можуть вирости цього року. Міжнародне енергетичне агентство прогнозує, що світовий попит на нафту досягне рекордних 102,3 млн барелів на день саме у 2023-му.

Видобуток нафти теж досягне рекордних показників, але агентство і багато банків вважають, що ринок зіткнеться з дефіцитом у другій половині цього року.

З наближенням зими боротьба за скраплений газ між Азією і Європою ставатиме все інтенсивнішою, в очікуванні ціни на перевезення вже зростають.
Попри все не варто боятися повторення торішнього жахіття: ціна на Brent буде триматися близько $80 за барель і не досягне тризначних цифр. Ринки газових ф'ючерсів у Азії і Європі вказують на те, що ближче до осені ціни піднімуться до 30% від сьогоднішніх.

Ринки біржових товарів навчилися адаптуватися, тепер натяку на погану новину недостатньо, щоб їх розхитати.

https://forbes.ua/svit/tryuk-ne-vdavsya-chomu-obmezhennya-opek-ne-sprichinili-velikogo-stribku-tsini-na-naftu-poyasnyue-the-economist-20062023-14306