Кондратенко Микола, технічний директор ТОВ «УКРСКС»

Безперечно використання електронних тендерних майданчиків дозволило перевести тендерні процедури на зовсім інший рівень прозорості та ефективності. Державними закупівельниками, згідно норм чинного законодавства, використовується площадка Prozorro, приватні компанії проводять свої тендерні закупівлі переважно через Smarttender та деякі приватні надрокористувачі мають свою власну розвинену SAP площадку. Беручи до уваги вищевказану інформацію можна підсумувати, що розвиток сучасних інформаційних технологій в нашій країні дозволяє отримати рівний та вчасний доступ до інформації; ознайомлення, розгляд та подача пропозицій проходять в абсолютно зрозумілому та прозорому полі.

На нашому ринку в переважній більшості використовуються такі типи закупівель, як відкриті тендери, закриті тендери та переговорні процедури. Відкриті тендери використовуються всіма державними компаніями, як чіткий та прозорий інструмент. Закриті тендерні закупівлі використовуються приватними компаніями для доступу певного кола акредитованих компаній. Переговорні процедури досі є та використовуються певним колом приватних компаній, але така практика закупівель не дає прозорості та розуміння конкурентному полю компаній, щодо кола учасників, вимог та критеріїв оцінки пропозицій через закритість процедури, яка проходить лише за лаштунками компанії замовника.

Основними вимогами, згідно тендерних документацій, є наявність певних ліцензій, дозволів та сертифікатів у компанії учасника; відповідного досвіду та кваліфікації у компанії підрядника; реальних технічних можливостей (обладнання, інструменти та технології) для надання якісних послуг; а також практики та вимог з наявності систем керування якістю, які прийшли до нас з заходу. Але чи ретельно перевіряються дані вимоги насправді?

Нажаль у реаліях сьогодення достатньо лише папірця, виданого навіть приватною компанією, в якому буде вказана відповідність певному стандарту та це буде формально вважатися виконаною вимогою і компанія пройде кваліфікацію. Також є випадки, коли деяким компаніям замовникам взагалі непотрібні сертифікації ISO 9001, 14001, 45001, OHSAS 18001 та наявність даних сертифікатів не надає абсолютно ніяких переваг у торгах. Тоді правомірно виникає питання - навіщо компанії отримують та підтримують дані сертифікати, витрачаючи на це сотні тисяч гривень щорічно. Але ж ми прагнемо до Європи чи ні?

Щодо досвіду надання послуг є випадки, коли компанія з досвідом поставки лише в 5 т матеріалу перемогла в державному тендері на закупівлю 10 тис т даного матеріалу. Звісно навіть цей досвід поставки був фіктивним. Такі випадки, які, нажаль, є непоодинокими, відбувається через заборону чинним законодавством в проведенні аудиту компаній до проведення процедури закупівлі.

Через дані проблеми єдиним та основним критерієм вибору переможця є вартість послуг. Але, як компаніям, котрі витрачають мільйони гривень на сертифікацію та акредитацію, навчання працівників та інші процеси з забезпечення реальних процедур керування якістю змагатися з компаніями лише по критерію ціни? Звісно через це мови щодо якості, відповідальності та гарантій не може й бути. Компанії замовники можуть втратити сотні мільйонів гривень через неякісно надані послуги чи простої пов’язані з невчасною поставкою матеріалів.

Щодо відповідальності маємо практики неспівставних вартостей контракту та штрафних санкцій. Наприклад договір на надання послуг на декілька мільйонів, а відповідальність аж до перебурки свердловини за рахунок підрядника, а це сотні мільйонів гривень. Також є випадки, коли в договорі прописується взагалі несплата за надані послуги, якщо не набирається певний коефіцієнт якості, навіть якщо послуги надані вчасно та відсутні будь-які видимі та невидимі проблеми. Як таке взагалі може бути можливо згідно чинного податкового законодавства? Замовники користуються цим через бажання сервісних компаній виживати… не підпишеш ти, підпише наступна сервісна компанія, яка знаходиться у скрутному фінансовому становищі, розраховуючи на диво. Як на нашому ринку можна працювати та розвиватися сервісним компаніям, якщо постійно приходиться змагатися з компаніям лише по критерію ціни та, у випадку виграшу, підписувати кабальні договори?

Впровадження інновацій та нових технологій, нажаль, також не підтримується деякими компаніями замовниками. Проведення пілотних проектів стикається з одного боку з фразою: «…тренуйтеся на кішках…», а з іншого боку взагалі нахабно «…ми можемо використати вашу технологію, але безоплатно…». Складається таке враження, що ти пропонуєш щось незрозуміле та неякісне, але ж за всім цим стоять сотні годин досліджень та вивчень усіх аспектів та ризиків.

Також дуже болючою темою та широковживаною практикою договірних відносин у нашій галузі є відсутність попередньої оплати послуг. Де факто ми маємо практику буріння свердловин надрокористувачами за рахунок сервісних компаній. Кредитування компаній банківськими установами мають величезний вплив на формування очікуваної вартості послуг через закладання банківських відсотків та ризиків не повернення кредиту у чіткі строки. Це все додатково ускладнюється дуже складною процедурою отримання кредиту та великими ризиками, через непередбачуваність процесу буріння, а банківська установа працює по чітким графікам. Введення хоча б 50% передплати значно спростить фінансову складову виконання проекту та буде мати позитивний вплив на формування очікуваної вартості закупівлі. Також стосовно фінансової складової необхідно відмітити відсутність механізму індексації довготривалих контрактів, а також валютної прив’язки, що в наш час є досить актуальним.

Аналізуючи все вищесказане складається враження, що з цим нічого не зробити. Але впровадження комплексних заходів може кардинально змінити ситуацію на краще. Перш за все компаніям замовникам потрібно зрозуміти, якщо не надати можливості до виживання та розвитку вітчизняним сервісним компаніям, то на наш ринок рано чи пізно прийдуть закордонні компанії, які в жодному разі не будуть підписувати такі умови надання послуг та будуть працювати за значно вищими розцінками. Розуміння замовника – це перший та один з найголовніших чинників розвитку вітчизняного сервісного ринку, який у перспективі призведе до зростання якості послуг та розвитку технологій та інновацій всередині країни.

Другим етапом, але не менш важливим є створення комплексної матриці оцінювання компаній та використання її під час закупівель. Технічні консультації з профільними компаніями та фаховими університетами України, переговори з визнаними експертами допоможуть в складанні зрозумілої та прозорої матриці по кожному з етапів будівництва свердловини. Закріплення використання таких матриць оцінювання, як багатокритеріальний спосіб оцінки пропозицій на законодавчому рівні дозволить державним компаніям закуповувати якісні послуги та нівелювати будь-які ризики пов’язані з якістю, гарантією та відповідальністю. Це також буде мати позитивний вплив на стимулювання конкуренції через зацікавленість сервіспровайдерів у покращенні всіх аспектів своїх пропозицій, а не лише у зниженні собівартості.

Наступним кроком необхідне введення процесу прекваліфікації, аудиту та сертифікації товарів та послуг, а також акредитації компаній учасників до проведення торгів. Цей крок також необхідно закріпити на законодавчому рівні для можливості його впровадження державними компаніями.

Все це можливе лише за умови створення національної неурядової компанії-прототипу American Petroleum Institute на базі профільного університету або Асоціації газовидобувних компаній (компанії надрокористувачі мають бути як ніхто зацікавлені в отриманні якісних послуг, що дозволить їм вивести процес будівництва свердловин на якісно новий рівень). Дана компанія має бути офіційно визнана на законодавчому рівні, як компанія, яка займається дослідженнями всіх аспектів будівництва свердловин та забезпечує діяльність з регулювання питань у галузі нафтової та газової промисловості. Основними завданнями даної організації будуть: створення та редагування стандартів в галузі згідно перевірених інженерно-технічних практик; а також сертифікація продукції та акредитація профільних компаній.

Підсумовуючи все сказане, хочу задати питання – Який шлях ми оберемо? Економія чи Економіка? На першій чаші терезів стоять: закупівлі та впровадження менш ефективних товарів та послуг; підвищення ризиків через участь непрофільних компаній; завищення очікуваної вартості; спрощення задач та закупівлі стандартних послуг; відсутність системи керування/оцінки ризиків. На другій маємо: забезпечення сталого та передбачуваного процесу буріння; зниження очікуваної вартості; забезпечення максимального рівня якості; технологічний, матеріальний та інноваційний розвиток вітчизняних компаній; конкуренція та розвиток компаній у площині ефективності та якості, а не по зниженню собівартості; впровадження та розвиток системи оцінки ефективності та ризиків. На мою думку вибір очевидний! А як вважаєте ви?