24.02.2026

Андрій Закревський. Генеральний директор Ньюфолк НКЦ. Заступник директора Асоціації енергетичних та природних ресурсів України
Вячеслав Грабовський. Нафтогазовий аналітик Ньюфолк НКЦ

Сьогодні ми спостерігаємо унікальний момент в історії енергетичних ринків. Події навколо Ірану в лютому 2026 року мали б, за всіма канонами ХХ століття, викликати ціновий вибух, аналогічний кризам 1973 чи 2011 років. Проте Brent вперто тримається в коридорі $60–75. Чому класична геополітична премія більше не працює як автоматичний тригер? 

Криза класичної теорії премії за ризик

Головна зміна архітектури ринку полягає в тому, що світ перейшов від парадигми чи вистачить нам нафти до парадигми чи встигнемо її розвантажити?. Маємо справу не з фізичним браком сировини, а з логістичною в’язкістю.

Геополітичний шок сьогодні нівелюється колосальною надлишковою пропозицією, яка просто застрягла в дорозі.  А сучасні торгові системи та хедж-фонди більше не реагують на заголовки новин так емоційно, як люди. Вони аналізують супутникові дані про рух танкерів і бачать реальний профіцит, який ігнорує політичну риторику.

Паперовий Brent живе новинним циклом, але фізичний ринок продовжує сигналізувати про надлишкову пропозицію. Будь-яка спроба підняти ціну вище $80 миттєво наштовхується на логістичну інерцію. Трейдери розуміють, що якщо Ормузька протока не перекрита фізично на тривалий термін, то замок на ринку це не видобуток, а пропускна здатність логістичних вузлів.

Геополітична премія сьогодні є не подаруноком експортерам, а тягар для логістики. Зараз світ більше боїться задихнутися від власної нафти, ніж втратити її частину внаслідок конфлікту.

Анатомія нафтової греблі

Розібравшись чому премія за ризик не працює, знайдімо відповідь на питання, що саме стримує ринок. Поняття нафової греблі – це колосальний обсяг нафти, який фізично вже видобутий, але заблокований у логістичних ланцюгах.

Станом на лютий 2026 року сукупні морські запаси нафти на воді сягнули пікових 240–260 млн барелів. Для порівняння у нормований 2021 рік цей показник коливався в межах 90–110 млн. Цей обсяг це прямий наслідок подовження маршрутів. Коли танкер іде з Балтики до Індії не 10 днів через Суец, а 45 днів навколо мису Доброї Надії, ефективний обсяг нафти в транзиті зростає пропорційно часу доставки – фактично у 4,5 раза.

Ми спостерігаємо ефект в’язкого ринку, де нафта рухається повільно, створюючи інерційну масу, яка тисне на ціну. Тому ця гребля не дає ціні зростати. Ці 250 мільйонів барелів є законсервованим профіцитом. Будь-яка зупинка видобутку в Ірані на 1–1,5 млн б/д миттєво компенсується розвантаженням частини цієї греблі. Трейдери бачать, що на рейдах Сінгапуру, Малайзії та Гуджарату стоять тисячі танкерів, які мріють розвантажитись. Також  велика частина цієї нафти знаходиться в руках тіньового флоту. Для власників цих старих суден кожен зайвий день очікування це збитки. Вони будуть першими, хто скине нафту за будь-якою ціною, як тільки з'явиться найменше вікно можливостей.

Нафта в танкерах це фактично заморожений оборотний капітал. При поточних відсоткових ставках утримувати такий обсяг стає занадто дорого. Ціна хоче йти вгору на новинах, але фізична маса нафти, яку потрібно терміново прилаштувати, тягне її донизу. Нафтова гребля сьогодні настільки велика, що будь-який геополітичний сплеск лише посилює бажання власників танкерів нарешті відкрити засувки.

Ослаблення індійського попиту на російську нафту

Протягом останніх трьох років Індія виконувала роль глобального імпортера для російської нафти, але станом на лютий 2026 року цей механізм почав давати збої, що радикально змінює правила гри.

Після 2022 року Індія де-факто врятувала російський експорт, наростивши закупівлі з 1–2% до пікових 1,5–2,2 млн барелів на добу. Схема була ідеальною, дисконтна нафта заходить на гігантські НПЗ (як-от комплекс Джамнагар компанії Reliance), переробляється і виходить на світовий ринок як нейтральний дизель.

У лютому 2026 року фіксується падіння імпорту російської нафти в Індію до 1,1 млн б/д. Це наслідок посиленого тиску США та нових торгових угод, які змушують Делі диверсифікувати постачання на користь американської та венесуельської нафти.

Мільйон барелів нікуди не зник. Він просто поповнив ту саму греблю в океані, про яку ми говорили в раніше. Найкращий індикатор цього це розрив у цінах. Коли Brent торгується по $72, а Urals у портах Балтики (FOB) коштує $44, ми маємо аномальний спред у $28. Раніше цей дисконт був у межах $8–15. Таке розширення спреду свідчить про те, що логістичні витрати та ризики стали настільки високими, що індійські НПЗ більше не можуть переробляти ці обсяги навіть із великою знижкою.

Проблема не лише в танкерах, а й в гальмуванні розрахунків. Використання рупій, дірхамів та юанів замість долара створило валютні пастки. Капітал у нафтовому секторі став менш мобільним. Гроші зависають так само, як і нафта в танкерах.

Отже, Індія більше не може виконувати роль безкінечного поглинача дисконтної нафти. Коли фільтр звужується, надлишкова нафта починає шукати вихід будь-де, що створює колосальний тиск на котирування Brent. Пропозиція настільки тисне на логістику, що будь-який геополітичний сплеск стане лише приводом для великого скидання барелів.

Військова ескалація в Ірані: ціна піде вгору чи вниз?

Чому пряма військова ескалація навколо Ірану в 2026 році може стати не причиною злету цін, а тригером для їхнього обвалу. У момент перших пострілів ми неминуче побачимо емоційний стрибок. Ф'ючерсні котирування Brent можуть миттєво злетіти у зону $80–90 на алгоритмах, що реагують на ключові слова війна та Перська затока. Проте у 2026 році цей зліт ризикує стати найкоротшим в історії.

Як тільки великі фонди зіштовхнуться з реальністю переповнених танкерів, що вже стоять на рейді (ті самі 250 млн барелів), психологія страху дефіциту миттєво зміниться страхом перевантажених лонгів. Трейдери зрозуміють, що вони тримають дорогі контракти на ринку, який фізично захлинається від нафти. Почнеться панічне закриття позицій, що перетворить корекцію на обвал.

Війна це завжди подорожчання страхування та фрахту (прогнозовано на 25–40%). Але ось у чому логіка 2026 року. Кінцевий споживач не може платити нескінченно, $80 барель починає тиснути на реальний сектор. Оскільки доставка дорожчає, а кінцева ціна обмежена зверху, експортер (РФ, Іран чи навіть Саудівська Аравія) змушений знижувати ціну в точці відвантаження (FOB), щоб барель взагалі купили. Таким чином, війна з’їдає маржу виробника, придавлюючи середньозважену ціну глобального кошика донизу.

Перекриття протоки (17–20 млн б/д) це сценарій апокаліпсиса, який має низьку ймовірність. Головний споживач іранської нафти Китай, просто не дозволить Тегерану перекрити свій основний енергетичний канал. Більш реальний сценарій «керована напруженість», яка лише посилює інерцію накопичених барелів.

Тому можлива війна в 2026 році не створює дефіцит а привід для скидання баласту. Військовий шок перетвориться на короткочасний епізод, після якого фізичний ринок неминуче пробє ціну до реального рівня попиту.

Коридор $60–70 як нова норма

Коридор $60–70 за барель Brent  є точкою рівноваги між надлишковою логістичною масою та необхідністю підтримувати інвестиції у видобуток.

За прогнозами, глобальний надлишок пропозиції у 2026 році може досягти нетипово високих значень, а в поєднанні з накопиченими транзитними запасами сформувати стійкий тиск на нижню межу цін. Навіть за умови падіння 1,0–1,5 млн б/д іранського експорту, ринок має внутрішній резерв у вигляді 60–120 млн барелів гнучкої пропозиції на воді. Їхнє розвантаження протягом 30–60 днів додає системі +1,0–3,5 млн б/д, цього більш ніж достатньо для компенсації будь-яких локальних перебоїв.

Висновки:

1. Визначальним фактором ціни стає не сама війна, а ступінь порушення потоків. Якщо конфлікт лише змінює маршрути (робить їх довшими), він лише збільшує обсяг нафти в « нафтовій греблі», готуючи ґрунт для наступного цінового обвалу.

2. Гіпотеза про $60–70 виглядає стійкою навіть при ескалації. Короткочасні сплески до $80–85 можливі, але вони будуть зрізані фізичним надлишком нафти, яка шукає розвантаження.

3. Ринок 2026 року структурно більше боїться накопичення запасів, ніж короткострокових шоків. Це фундаментальна зміна психології трейдингу.

Джерела

1. МЕА (IEA): Прогнози світового попиту та пропозиції на 2026 рік (базовий профіцит 4 млн б/д).

2.  MarineTraffic / Satellite Data: Дані щодо щільності скупчення танкерів та обсягів floating storage станом на лютий 2026.

3.  Argus / Platts: Цінові котирування Urals (FOB) та Brent (Dated) для розрахунку спредів.

4.  Newfolk Oil & Gas: Внутрішня аналітика логістичних ланцюгів та НПЗ Індії (Андрій Закревський).

5.  Bloomberg Energy: Дані щодо відкритих позицій хедж-фондів у нафтових ф’ючерсах.

Примітка: Поточні ціни Brent ($72) та Urals ($44) наведені станом на 21-22 лютого 2026 року. Будь-які зміни в геополітичній обстановці можуть вимагати коригування логістичних коефіцієнтів.