Андрій Закревський, Генеральный директор «Ньюфолк НКЦ»
У січні 2019 року, серед статей, присвячених видобутку нафти і газу в Україні, червоною лінією проходить теза про провал Програми 20/20 - Укргазвидобування не змогла витримати план по зростанню видобутку в 2018 році і видобула 15,5 мільярда кубічних метрів газу замість запланованих у 2015 році 16,5. Приріст за рік в 250 мільйонів кубометрів зарахований в поразку команді нових керівників УГВ під керівництвом Олега Прохоренка. Те, що добовий і річний видобуток стали рекордними за більш ніж 20 років існування Укргазвидобування, те, що середньодобовий видобуток зрівнявся з обсягом видобутку тих часів, коли НАК Нафтогаз тільки був створений - виноситься за дужки. Оголошується маніпуляцією не тільки компенсація видобутку газу після втрати Чорноморнафтогазу, маніпуляцією називають компенсацію природного падіння дебіту свердловин, до статистичної похибки відносять результати робіт з інтенсифікації, а структурні зміни і новий режим роботи всього колективу НАК Нафтогаз протиставляють впійманому на хабарі директору з транспортування УГВ і преміям за перемогу в суді з Газпромом.
Цю статтю я написав у відповідь на численні випади в українських ЗМІ, які обурюють своїм основним посилом - нібито реформа НАК «Нафтогаз» і програм із збільшення видобутку газу в Україні, на думку опонентів, остаточно провалилася. Мені неприємні не стільки полемічні прийоми авторів, їхні ігри з цифрами, але в більшій мірі коментарі до матеріалів - зловтішні, єхидні.
Я зрозумів, що наші талановиті журналісти точно висловлюють кон'юнктуру статистів Програми 20/20 - усіх тих, хто із задоволенням чекав, із заздрістю спостерігав, з голоду викопував із землі останню скляну банку з підгнилими доларами, що залишилися від старих перемог на тендерах до впровадження системи ProZorro.
Проблемою таких статей, я вважаю, є жонглювання правди і цинізму, коли з слова «Програма» випинаються, як основні аргументи, невдачі, а всі інші пункти - замовчуються або приймаються як належне.
Бог з ним, із значенням слів «статистична похибка», хоча мені дивно розуміти, яка похибка може бути при додаванні 12 чисел. Мене більше бентежить інше. 250 млн. куб. м - це більше п'яти днів роботи десятків тисяч людей, це річний приріст лідерів приватного видобутку газу і річний видобуток трьох приватних нафтогазових компаній, які входять в один з найбільших українських газових холдингів!
Поставивши в мінус технологічні втрати, які збільшилися в минулому році, критики, може бути помилково, не зрозуміли головного: технологічні втрати газу зростають тоді, коли ти щось робиш зі свердловиною: якщо ти поставив свердловину на капітальний ремонт, проводиш на ній ГРП, ліквідуєш обводнення за допомогою колтюбінга - ростуть технологічні втрати. Навіть так - пробурена свердловина, яка ще не підключена до магістрального газопроводу, вносить свій вклад в цифру технологічних втрат.
Маніпулятивно заявляючи про технологічні втрати газу в УГВ, ми тим самим перекреслюємо втрати при підключенні 95 нових свердловин, проведенні 173 гідророзривів пласта, 225 операцій КРС та 650 колтюбінгових операцій.
ЗМІ, втім, визнають, що ставка на масові гідророзриви пластів (ГРП) зіграла позитивну роль, адже з вересня 2016 року це забезпечило приріст видобутку близько 2,7 млрд. куб. м (або близько 8% всього видобутого УГД за цей час газу). При цьому чомусь говорять про те, що цей захід короткодіючий, нібито такі гідророзриви треба робити знову і знову. Хочу відповісти журналістам: УГД вже зробила більше 300 гідророзривів і ще жодного разу не повторювала ГРП! Ефект виявився стабільним і тривалим.
Не вистачає ще однієї цифри - збільшення видобутку газового конденсату на 75 тис. тонн., що еквівалентно 75 млн. кубометрам газу.
У минулому році Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка нагородив Юрія Нагорняка грамотою за системний внесок у розвиток промислового впровадження методів ГРП і колтюбінга на виснажених газових родовищах України. Юрій Нагорняк, директор з видобутку УГВ, впровадив за три роки методи, які для видобутку газу в промислових масштабах в Україні не застосовувалися ніколи. А якби хтось сказав три роки тому про плани Укргазвидобування щодо 900 колтюбінгових операцій за рік, про селективні ГРП і установки цементних мостів на гнучкій трубі... - йому б просто не повірили.
Критики наголошують на тому, що, пояснюючи невихід на ключові показники, УГД нібито різко збільшила в звітах «природне падіння віддачі газу» родовищ (з 1 млрд. куб м до 1,5 млрд. куб м на рік). При цьому наполягаючи на тому, що ця цифра «абсолютно емпірична».
Ця «емпірична цифра» була передбачена академіком Лукиним ще в 2012 році, і слайд з Програми 20/20, де це падіння показано, був представлений на конференціі Леоніда Уніговского в 2013 році, і тоді ж я поставив цей графік в довідку щодо реформування УГВ.
А тепер я поясню, чому цифра природного падіння видобутку газу змінюється щороку. І це сучасна загальносвітова практика, наприклад, також щороку переглядають залишилися обсяги ТNК BP і Татнефть за допомогою аудитора Міллер енд Ленц. Однією з найголовніших досягнень реформи НАКу я вважаю прихід нових молодих фахівців: у Прохоренко і Романюка вистачило мудрості і професіоналізму набирати молодих, амбітних хлопців. Не боятися залучати за великі гроші професіоналів. Вже після старту Програми 20/20 вони запросили в команду Мирона Фірмана і ввели посаду директора з геології. Зараз геологічна служба УГВ не орієнтується на «емпіричні дані» - все аналізується в сучасних програмах вже більше двох років! За оснащеністю сучасним софтом держкомпанія ні в чому не поступається провідним приватним компаніям. Уже два роки дані не є «загальними» або «емпіричними» - вони точні, конкретні, мають під собою оцифрованную актуальну інформацію. Вони змінюються з кожною новою цифрою.
Було б дивно, якби ця цифра не уточнювалася - розбюрюючи старі родовища, проводячи інтенсифікацію, додаючи нові родовища і свердловини (до речі, Укргазвидобування - найефективніша компанія України по введенню нових родовищ в експлуатацію - 9 місяців проти 2-ох років у приватників).
Зараз на території Західної України УГВ почало застосовувати накопичений досвід з інтенсифікації. Успішні ГРП, успішне буріння. Здавалося б - в чому сіль? А в тому, що ще рік тому стверджувалося, що потенціал західної України вичерпаний, а тепер - доводиться спішно тягнути шлейфи до нових свердловин. У минулому році Укргазвидобування зробило дуже серйозний ривок в Карпатах. У західній Україні вперше розгорнута безпрецедентна програма ГРП, все академіки кричали в один голос - «наші карпатівкі НЕ Такі, Нічого НЕ буде», за півроку УГВ підняло 20 млн кубів газу, що дозволило ЛДПУ на 5% перевиконати річний план. Мало того, родовище Добряни навіть не підключали до УКПГ, після фракінга довелося підстрибувати і тягнути шлейф, свердловина дала більше 50 тис. м. куб. для Карпат - це як 500 тис. для сходу.
Може бути в статті не писати про деталі, менші, ніж 250 мільйонів кубометрів газу? Наприклад, про те, що через теплу зиму роботи в компанії були паралізовані три місяці поспіль. Так, в січні провели 1 операцію ГРП, в лютому і березні - по 3. Деякі підрядники вже хотіли йти з України. Для порівняння - в січні 2019 роки вже виконали 20 ГРП, ще в планах 5 до кінця січня.
Січень формує видобуток року, якщо перший квартал ти паралізований, то наздогнати вже неможливо. Тільки через бездоріжжя перших трьох місяців 2018 року на проекті ГРП втратили 131 млн. Це розрахунок по тайм-дилей від реально отриманих результатів, і це не емпіризм. У цьому році - не втратили.
Ще про конкретні речі: наприклад, зупинка однієї високодебітної свердловини дала мінус 141 млн. куб. м. Свердловина обвіднилася. Ось і похибка. Крім того, в компанії розраховували, що ринок збільшить 20 верстатів КРС, але він збільшив нуль верстатів, а це -286 млн. куб. м. І я вже писав, що, виконати Програму могли б пробуривши 12 свердловин-«мільйонників» на нових родовищах.
Про головне: зараз обговорюють спійманих на хабарях керівників УГВ і Полтавгазвидобування, роздирають команду плітками і підозрами, але забувають про те, що три щури, спіймані за три роки, це не вертикаль заметів і додавання вартості до китайського непотребу, які процвітали лише чотири роки тому. Коли витрачають мільярди ще старих гривень, старі «червоні генерали» втрачали щороку видобуток, витрачали порівняні гроші на закупівлю обладнання - купили за 20 років один китайський верстат в тропічному виконанні та один колтюбінг... в морському, для суші.
Зараз в команду УГВ приходять не за родинними зв'язками, а після доповідей на конференціях, після успішної роботи в приватних компаніях на великі гроші, після статей і презентацій про нові технології!
Переманюють лідерів приватного ринку. А приватний ринок - переманює з УГВ фахівців з нових технологій. Паленка, Падучак, Яровий, Філатов, Попович, Мохно, Делітканіч, Старостін - вже наступне покоління керівників з класним інженерним досвідом і освітою, змінюють систему. Вони не отруєні, вони реалізують проекти на сотні мільйонів доларів, вони спілкуються з директорами закордонних і українських підрядників на одному рівні.
Чи читали ви в статтях про український видобуток, що УГВ створило такий дефіцит на ринку інженерів, що студентів з профільних вузів беруть під приціл вже з 4 курсу? Що приватними і державними компаніями відкриті нові лабораторії в Полтаві та Івано-Франківську, що зарубіжні компанії Великої Сервісної Трійки дарують університетам класи і комп'ютерний софт на сотні мільйонів гривень?
Чи потрібно звертати увагу тільки на те, що не суперечить твоїй думці, створюючи суміш з реальних і сумнівних моментів, які потребують інтерпретації фахівців? Своїм текстом я хотів би доповнити картину, щоб читач зробив свій власний висновок.
Тож чи зможе Україна сама себе забезпечити газом за допомогою розпочатих реформ? Михайло Гончар і Роман Опімах обережно висловлюються про те, що Програму 20/20 буде виконано, якщо не в строк, то в році 23-м - події останніх трьох років показали, що вона здійсненна. І це головне.
* Авторська версія статті, яка була опублікована в «Газета 2000» №7 (895) 15 - 21 листопад 2019 р.
