Цього року Група Нафтогаз поставила за мету збільшити видобуток газу на 1 млрд кубометрів. Це дасть змогу Україні не купувати газ за кордоном і пройти опалювальний сезон 2023/24 років за рахунок власних енергоресурсів. Яким чином компанія планує видобути додатковий обсяг газу під час війни, що може цьому завадити та про інші виклики вітчизняного газовидобування в інтерв'ю розповів керівник Укргазвидобування Олег Толмачев.

— Укргазвидобування — одне з тих підприємств, яке забезпечує енергетичну безпеку країни. Які плани компанії в умовах війни?

— Наша головна мета — зробити так, щоб Україна могла сама забезпечити свої потреби в газі. Це означає — треба збільшити видобуток на 1 млрд кубометрів газу порівняно з 2022-м. Тобто, на майже 8% більше, ніж торік. Враховуючи динаміку останніх років, це непросте завдання. Однак ставити прості завдання в умовах, коли в Україні триває повномасштабна війна, було би неправильно. Ми розглядаємо збільшення видобутку як свій внесок у боротьбу країни за своє майбутнє і зробимо все, що в наших силах, для цього.

— Що ви плануєте робити, щоб перейти від зменшення видобутку до збільшення?

— Ключові напрями — геологорозвідка і буріння. Ми переформатували роботу геологічної команди — переглянули процеси, функціонал, посилили спеціалістами з досвідом роботи у міжнародних компаніях. З початку 2023 року ми вже пробурили кілька пошуково-розвідувальних свердловин у східних областях з результатами, які перевершили наші очікування. Ми зробили три великих геологічних відкриття, які є одними з найбільших за останні майже два десятиліття. І це дає нам змогу закладати точки для буріння нових свердловин, сподіваємося, не менш успішних.

Крім того, ми розпочали масштабні 3D-сейсмічні геологічні дослідження у західному регіоні. За їх результатами плануємо буріння глибоких свердловин у Карпатах — це може бути нова перспектива для розвитку.

— У зв’язку з війною, ви стали бурити менше свердловин?

Навпаки, ми збільшуємо обсяги. Цього року плануємо додати ще понад 50% за рахунок, як і в геологічній функції, організаційних змін та розвитку своїх технологічних потужностей. Ми відновлюємо роботу старих верстатів, модернізуємо їх: до повномасштабної війни у нас працювало 35 бурових верстатів, зараз — 41. Щоб пришвидшити підготовчі етапи до буріння, ми залучаємо додаткові будівельні підрозділи з інших підприємств Нафтогазу — зокрема, з Укртрансгазу.

— Уже закінчується І квартал 2023 року. Чи вдалося компанії виконати план із газовидобування за ці три місяці?

Ми йдемо за планом. Цьому сприяли і геологічні відкриття, і нові успішні свердловини, і оптимізація наземної інфраструктури. Нещодавно ми повідомляли про нову свердловину із дебітом 340 тис. кубометрів газу на добу. Та насправді вона дає нам вже 375 тис. кубів. Скоро ми повідомимо ще про два-три схожі об'єкти. Востаннє свердловини з такими дебітами газу вводили в експлуатацію в 2019—2020 роках.

Горизонтальні свердловини «оживлять» виснажені родовища.

— Пане Олеже, ви багато років працювали в газовій галузі США. Що з того досвіду плануєте принести в українське газовидобування?

— Так, у США я понад 20 років працював у нафтогазовидобуванні. Останні 15 років там активно розвивали технологію горизонтального буріння. Вона дала змогу США перетворитися з імпортера на експортера газу. Наші геологи підтверджують, що в Україні ця технологія може створити аналогічний ефект. У нас схожі колектори (гірські породи, які вміщують газ — ред.), розвинена система збору і транспортування вуглеводнів, яка може молекули газу із Полтавської області доставити в будь-яку точку Європи. Також ми маємо мережу газосховищ. Тобто, у нас є всі «інгредієнти», щоб попри виснажені родовища створити круту історію про експорт газу з України. Над нею я й працюю.

— Що таке горизонтальне буріння?

— Спочатку ми буримо свердловину вертикально вниз до газового колектора. Потім змінюємо кут і буримо кілька кілометрів горизонтально всередині цього геологічного колектора. В наших умовах цей горизонтальний ствол буде 2−3 км. Це дасть змогу зробити багатостадійні ГРП (гідравлічні розриви пласта — технологія інтенсифікації видобутку газу з пробуреної свердловини, — ред.). Це означає, що ми отримаємо великий приплив газу і збільшимо тривалість життя свердловини. А отже, зможемо видобути з неї більше газу.

— Чи потрібне додаткове обладнання для горизонтального буріння?

— Звісно, потрібні додаткові насоси, інші точкові моменти. Також треба імпортувати певні технологічні рішення. Але 85−90% обладнання, яке буде використано у цьому процесі, вже працює в Укргазвидобуванні.

— Наскільки дорожчі такі свердловини і який результат вони дають?

— Вертикальна свердловина на 4000 м може коштувати близько 5 млн доларів, а горизонтальна — понад 25 млн. Але останні дозволяють отримувати високі дебіти газу навіть із щільних колекторів. Зараз в Україні така ситуація, яка була у США і Канаді наприкінці 90-х. Наші родовища виснажені на понад 80%. Саме тому нам доводиться бурити такі нетрадиційні свердловини, які дорожчі і технологічно складніші. Але вони дають набагато більше газу.

Крім того, з розвитком інфраструктури і сервісного ринку вартість горизонтального буріння зменшуватиметься. Наприклад, в США вже через 4−5 років застосування технології буріння та освоєння горизонтальних свердловин дешевшало на 40−50%.

— Коли в Україні будуть перші горизонтальні свердловини?

— Перші дві ми почнемо бурити вже цього року. Результати від них побачимо в 2024-му. Наразі ми працюємо над технологічним дизайном таких свердловин.

— Виходить, щоб збільшувати видобуток, доведеться вкладати у буріння ще більше грошей. Як взагалі ви оцінюєте інвестиційний потенціал газовидобування в Україні?

— В Європі ціна газу у 5−6 разів вища, ніж у США. При цьому українські проєкти схожі на ті, з якими працюють інвестори у США, Канаді, Саудівській Аравії. Але у нас за економічними показниками вони мають виглядати набагато потужніше. Тому, я вважаю, інвестування у газовидобування в Україні — це приваблива історія. Тож іноземним партнерам, думаю, буде цікаво долучатися до видобування українського газу.

— Чи є вже напрацювання з цього питання?

— У нас вже підписані протоколи про наміри з двома компаніями із Північної Америки. Ми почнемо з етапу консультацій як адаптувати американські технології до наших реалій, технічних питань.

Також ми працюємо над тим, щоб мати доступ до різноманітних грантів та фондів у США та ЄС, які вони виділяють для України. Мета — одразу після перемоги представити готову історію, фінансову модель зі зрозумілим механізмом розробки родовищ, аби іноземні компанії могли інвестувати в українське газовидобування.

— Як ви вважаєте, коли експорт українського газу стане можливим?

— Звісно, лише після того, як ми закриємо внутрішні потреби України в газі. По часу — це залежить від кількох факторів. Спочатку ми маємо отримати результат від перших горизонтальних свердловин. Потім потрібно залучити достатні інвестиції. За моїм досвідом в США, для програми такого рівня треба інвестувати майже 1 млрд доларів на рік впродовж перших трьох років. Це дозволить вийти на рівень 10−15 бурових верстатів, які працюють конкретно за програмою горизонтального буріння. Звісно, такі інвестиції можуть бути після Перемоги, коли ми повернемося в нормальний режим роботи.
В цілому, для мене горизонт у 5−7 років видається раціональним для початку експорту.

— Які є ризики, що можуть завадити українському газовидобуванню?

— Сьогодні найбільший ризик — війна. Це нові реалії, в яких нам треба жити і працювати. Ми намагаємося мінімізувати ці ризики, та про конкретні заходи я не можу докладно говорити з міркувань безпеки.

Воєнні ризики в різних областях країни проявляються по-різному. Але що цікаво: попри війну зараз я бачу велику зацікавленість від іноземних компаній брати участь у проєктах Укргазвидобування. Наприклад, ми підписали протокол про наміри з чеською компанією MND Group щодо спільної роботи в Карпатському регіоні. Ми бачимо, що наші партнери розуміють ризики війни і, водночас, економічний потенціал українського газовидобування.

— У медіа були окремі згадки про затримки платежів контрагентам Укргазвидобування. Чи дійсно це так і чи не завадить це вашим планам щодо нарощування темпів газовидобування?

— Зараз немає проблем з ліквідністю Укргазвидобування. Певні тимчасові затримки платежів були у січні та лютому, це було спричинено аудитом контрактів і первинної документації — ми хотіли пересвідчитися в ефективності і коректності видатків за окремими напрямами. Наразі, за моєю інформацією, відставань у платежах уже немає, ми наздоганяємо відставання за старою кредиторською заборгованістю.

— Як щодо керівництва Нафтогазу. Чи вдалося налагодити співпрацю та стати єдиною командою?

— Так, ми дивимося в один бік і працюємо на єдині цілі. Нафтогаз поставив нам завдання із збільшення видобутку, але й сам активно залучений у досягнення цієї мети, допомагає нам з цим. Як говорив, ми співпрацюємо з дочірніми компаніями Групи, і це певна взаємовигідна синергія. Так само маємо велику допомогу у роботі з міжнародними партнерами, органами влади тощо.
Ми щотижня зустрічаємося з керівником Нафтогазу, Олексієм Чернишовим, проходимося по всіх нагальних питаннях діяльності Укргазвидобування, вирішуємо проблеми, обговорюємо плани.

— Які ваші особисті КРІ на посаді очільника Укргазвидобування?

— Для себе я ставлю два головні завдання. Номер один — зробити все залежне від Укргазвидобування, щоб Україна виключила імпорт газу для наступного опалювального сезону. Для цього ми маємо виконати затверджений план.

Номер два — поставити країну на зрозумілі рейки щорічного впевненого збільшення видобутку та, після досягнення енергонезалежності, експорту українського газу в ЄС. Для цього потрібно перенести в Україну технології та операційну ефективність, які вже є в західних країнах.

https://biz.nv.ua/ukr/markets/inozemni-investiciji-yak-naftogaz-planuye-zabezpechiti-zrostannya-virobnictva-gazu-50314654.html