Гораль Ліліана, доктор економічних наук, професор, ІФНТУНГ
Нафтогазова промисловість потребує якісної співпраці із технічними закладами вищої освіти. Університети потребують ефективних зв’язків із бізнесом свого профілю. Перебуваючи в синергії, обидві сторони підсилюють одна одну, рухаються за стратегією win-win.
По-перше, якісна технічна освіта це базис для розвитку нафтогазової промисловості. Спеціалізовані знання, потужна наукова база, досвідчений викладацький корпус – цього не дасть жоден онлайн-курс чи майстер-клас.
Завдання технічних університетів — просто зараз готувати професіоналів, які візьмуть на себе виклик відбудови після перемоги. Ми довели, що можемо бути незалежні від російського імпорту, натомість поки що вимушені імпортувати пальне з Європи. Після перемоги буде на часі реанімація власної нафтопереробної галузі. Є вуглеводні, є фізичні підприємства (або місця під них), є попит. Потрібні кваліфіковані кадри, які візьмуться за це. Аналітики паливного ринку підтверджують, що інвестиції компаній будуть заходити насамперед у людей, у професіоналів.
Вкрай важливо, щоби університет був інтегрованим у галузь, для якої готує фахівців. З одного боку, студенти-“технарі” отримують безцінний прикладний досвід. Це досвід роботи на реальних проєктах. Це можливості проводити дослідження, беручи як платформу реальні підприємства. Це вміння на практиці вирішувати складні технічні завдання, пов’язані з експлуатацією реальних інженерних систем. Такі випускники вийдуть з університету з багажем не тільки знань, а й навичок. Бізнес виграє: не треба витрачати додатковий час на їхнє навчання. Компанії отримують талановитих і мотивованих фахівців, готових до роботи. Можуть давати запит університетам на підготовку кадрів конкретної спеціальності. Окрім цього, співпраця бізнесу й закладів вищої освіти може переростати в спільні наукові дослідження, розробку нових технологій та продуктів, обмін кадрами. А це важливий елемент розвитку економіки, а повоєнної – і поготів.
Сучасний технічний університет не обмежується кабінетами й лекціями, не ставить за самоціль видачу дипломів. Він про залученість, про інтелектуальний простір навколо себе, про спроможне дослідницьке середовище. У силу своєї діяльності я багато комунікую з представниками нафтогазової галузі України. Можу точно сказати: бізнес готовий монетизувати компетенції викладачів, готовий інвестувати в матеріально-технічне забезпечення студентів, готовий ставати донорами для розвитку молодої фахової спільноти. Над цим потрібно працювати!
Детальніше про ініціативи розвитку Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу за посиланням:
https://nung.edu.ua/sites/default/files/2023-04/Liliana_Horal_presentation_0.pdf
