Євросоюз досі не може відмовитися від російських енергоносіїв. У деяких столицях ще не розуміють, що за це можливо доведеться розплачуватися життями своїх громадян.

США готують плани дій, якщо Росія завдасть ударів по території НАТО. Таку заяву зробив радник Джо Байдена з нацбезпеки Джейк Салліван на тлі погроз із Москви бомбити конвої з допомогою Україні.

Щоб унеможливити розвиток такого сценарію, Захід все більше відрізає путінський режим від фінансування кривавої війни проти України, яка може перекинутися на Польщу та країни Балтії. Проте без повного ембарго на купівлю російської нафти і газу успіху не досягнути. ТСН.ua вже писав, що це рішення на рівні ЄС блокують передовсім Німеччина та Угорщина.

За словами міністра економіки Німеччини Роберта Хабека, до кінця 2022 року Берлін націлений повністю припинити закупівлю російського вугілля і нафти. Проте не газу. І це якраз погана новина, бо ціна на блакитне паливо впевнено тримається на позначці понад $1000. Хоча Брюссель вже вжив певних кроків, щоб позбавити Кремль цього важелю для шантажу.

Країни ЄС створять платформу для спільних закупівель газу, яка буде відкритою і для України. А Єврокомісія отримає право спільних закупівель газу для всіх (так було з вакцинами від COVID-19), що сприятиме стабілізації ціни. На рівні Брюсселю обговорюється навіть можливість встановлення “цінової стелі”. Так, це не дуже вписується у європейські правила регулювання газового ринку, проте в умовах війни піти на це доведеться, щоб забрати у Путіна можливість шантажувати Європу перекриттям газового вентиля.

Щоб зрозуміти, що відбувається на європейському газовому ринку, що у нас в Україні з постачанням газу в умовах війни, та як позбавити Путіна останніх козирів, ТСН.ua поговорив із директором Оператора ГТС України Сергієм Макогоном.

– Яка зараз ситуація з постачанням газу по країні? Яка кількість споживачів без газу і, як наслідок, без тепла та гарячої води?

– Складна, але ми докладаємо максимум зусиль, щоб забезпечити постачання газу населенню, промисловості, енергетичним та підприємствам ТКЕ. На жаль, це не скрізь вдається, бо дуже складна військова ситуація в окремих районах на Сході, на Півдні і на Півночі. Але там, де є можливість, ми постійно відновлюємо. Переважно внаслідок бойових дій відбуваються пошкодження міських мереж. Це зона відповідальності облгазів. Ми активно допомагаємо їм, і, коли є можливість, подаємо газ. З наших мереж був пошкоджений газогін Краматорськ-Донецьк-Маріуполь. На жаль, ми його досі не можемо відновити, бо пошкодження знаходиться фактично в межах міста Маріуполь, куди у нас немає доступу. Ми відновили газогін на Вуглегірську ТЕС, тому вони вже почали відбір газу для вироблення електричної енергії. Наразі у нас відключено 40 газорозподільних станцій, і десь близько 280 тис. абонентів знаходяться без газу.

– Підраховували, скільки вже збитків завдала війна нашій ГТС?

– Детальних розрахунків у нас ще немає. Ми фіксуємо всі пошкодження. Але можу сказати, що це вже мільярди гривень. Наразі основна задача – все це фіксувати (фото-відео, опис), а вже після цього будемо робити детальні розрахунки.

– Як Оператор допомагає на війні? Бачила, що ви навіть “бандерівське смузі” робите.

– Ми, як компанія, передаємо техніку нашим військовим. Вже передали понад 150 одиниць. Це і спеціальна, і легкова техніка. Дуже активно допомагаємо будувати інженерно-захисні споруди. Коли є замовлення, робимо протитанкові їжаки. Ви ж знаєте, у нас найкращі зварники в Україні. Дуже активна волонтерська робота. Відправляємо гуманітарну допомогу, там де вона найбільше потрібна,, зокрема на Чернігів, Харків. Наші підрозділи знаходяться в усіх куточках України. Деякі – на жаль, під окупацією. Але ми теж намагаємося підтримати там наших людей – за можливості передаємо харчі та інше. Крім того, ми вже евакуювали близько 450 людей – це родини наших співробітників, які були вимушені залишитися на робочих місцях в зонах бойових дій та окупації, але родини ми відправили на захід України. Більше 200 людей із нашого 11-тисячного колективу залучені до лав ЗСУ. На жаль, ми маємо двох загиблих. Для нас це дуже велика втрата. Ми допомагаємо їхнім родинам, але загиблих вже не повернути.

– Чи можна сказати, що Росія не завдає ударів по місцях, де проходять газопроводи, що забезпечують прокачку їхнього газу до Європи?

– Я б сказав інакше: у нас немає наразі інформації, що вони цілеспрямовано намагаються зруйнувати нашу інфраструктуру. Я не думаю, що вони обирають ділянки, де можна і де неможна проводити бойові дії. Наші об’єкти під постійними обстрілами. Це і Мар’ївка Миколаївської області, де були прямі потрапляння “Граду” на наш об’єкт, і під Києвом, і Миколаїв, Харків… Тому вони не обирають, але ми не бачимо, щоб вони цілеспрямовано руйнували нашу інфраструктуру. У нас є випадки проникнення на наші об’єкти. Це Новопсков (Луганської області), Куп’янськ (Харківської області), кілька інших, де окупанти перешкоджають виконанню наших робочих завдань, втручаються в технологічні процеси, що може створити значні загрози як для транзиту, так і місцевого транспортування газу.

– Від 24 лютого, коли Росія розпочала війну, вони збільшили чи зменшили прокачку газу до Європи? Бо до цього, як ми знаємо, Росія створювала штучний дефіцит на ринку.

– Вони збільшили транзит до обсягів, передбачених чинною угодою. Ми як компанія виконуємо всі наші зобов’язання щодо транзиту газу. Але хотів би сказати, що для нас це не головна задача. Наша основна задача – постачання газу українським споживачам, бо газ – це і їжа, і світло, і опалення. У нас немає окремої інфраструктури для транзиту та окремої – для місцевого транспортування. Тому для нас це більше питання вирішення гуманітарних проблем. Бо доки є ГТС, яка працює, ми можемо забезпечити наших людей газом. Тому ми кажемо наступне: наразі транзит для нас – це не кошти, які ми отримуємо, а свого роду “енергетична протиповітряна оборона” для нашої ГТС. Наприклад, у Чернігові наразі немає взагалі ні світла, ні води, ні тепла. Але в деяких районах міста ще є газ, що для місцевих жителів фактично залишається єдиним джерелом енергії, тепла, де можна приготувати їжу. Тому ми максимум зусиль докладаємо для того, щоб у наших людей був газ.

– Ціна газу на європейських хабах тримається вище $1000. Чи можуть США та інші країни за допомогою поставок скрапленого газу за “розумною” ціною забезпечити Європу газом?

– LNG – це глобальний ринок, і дуже складно такими неринковими методами вирішити це питання, бо постачальники будуть продавати свій газ там, де він дорожче. Однак може бути певна політична домовленість, у якій власники ресурсу, розуміючи ситуацію, підуть на спеціальні умови. Дуже великий попит на скраплений газ у Китаї, в Японії, Азії в цілому. Але ми бачимо, що цю проблему можна вирішувати не лише шляхом збільшення постачання, а шляхом зменшення попиту. І ми вже бачимо, що, наприклад, Америка повністю відмовилася від російського газу і нафти. Велика Британія планує це зробити до кінця цього року, Євросоюз – до 2027 року, але вже цього року вони планують зменшення споживання більш ніж на 50%. Попри високі ціни Європа розуміє, що їхнє майбутнє – це зменшення залежності від російських енергоносіїв. Ми знаємо, що вже кілька країн ЄС змінили свої підходи щодо скорочення викидів, залишивши в експлуатації АЕС тощо. Тому маю надію, що попит на російський газ буде зменшуватися, а після цього знизиться й ціна. Бо чим менший попит – тим нижчою буде ціна.

– Як нам за таких цін, ще й в умовах війни, починати підготовку до наступного опалювального сезону і закачувати газ до сховищ?

– Відповім з точки зору Оператора ГТС. Ми за останній рік подвоїли можливості для імпорту газу з Європи навіть за відсутності транзиту. Якщо раніше була можливість імпортувати лише 27 млн куб. м газу на добу зі Словаччини, то наразі ми створили можливості імпортувати з Угорщини, а це і доступ до LNG-терміналу в Хорватії; з Польщі, де теж є LNG-термінал і доступ до терміналу в країнах Балтії; і подвоїли обсяг імпорту зі Словаччини. Тому у нас загальна можливість для імпорту – майже 54 млн куб. м газу на добу. Це близько 19 млрд куб м газу на рік. Цього цілком достатньо. До газових сховищ нам треба буде закачати близько 7 млрд куб. м газу, і це можна зробити протягом літа цього року. Щодо фінансових питань для створення цього запасу – це більше компетенція Міністерства енергетики та НАК “Нафтогаз”.

– Росія – це країна-бензоколонка. Скільки відсотків їхнього бюджету складають доходи від продажу нафти і газу?

– У різні роки ця частка коливалась в межах 38-46%. У 2012-14 роках було взагалі більше 50%. Важливо позбавити росію не лише можливості заробляти на нафто-газовій промисловості, а позбавити можливості впливати на політичні рішення інших країн.

– Тому ми так і б’ємося за те, щоб переконати окремі країни ЄС запровадити повне ембарго на купівлю російської нафти і газу. А це Німеччина, Угорщина…

– Ми маємо розуміти, що енергоносії дуже важливі для будь-якої економіки, і для угорської, і для української. І чим дорожчі ці енергоносії, тим економіка менш конкурентна. Крім того, це тисне на соціальну ситуацію в країнах, бо люди мають платити збільшені комунальні послуги. Тому політичне керівництво всіх цих європейських країн зацікавлене у більш дешевих енергетичних ресурсах.

Це і Німеччина. Чому вони хотіли цей “Північний потік-2”? Бо думали, що отримають найдешевший газ. Угорщина також. “Газпром” завжди вдало користувався цією залежністю. Але зараз, мені здається, ці європейські країни вже зрозуміли, куди заводить політика “Газпрому” та Кремля.

Це призводить фактично до початку Третьої світової війни. Бо кошти, які Росія отримує від продажу цих енергоносіїв, використовує не на поліпшення рівня життя свого власного населення, а для геополітичних амбіцій і фінансування кривавої агресії проти України. На мою думку, Україна – лише перша країна, яка вже стикнулася з таким розвитком подій. Ми бачимо, що сталося в Білорусі, де відбулася фактично анексія Росією. Ми бачимо, що було в Казахстані. Наступними можуть бути і країни Балтії, і Польща, і Молдова. Але там не буде такого спротиву, бо вони менші за нас. Тому треба зменшувати цю енергетичну залежність від Росії. Європа має диверсифікувати свої джерела постачання. Є газ і з Африканського континенту, є і катарський газ. Європі треба шукати інші джерела енергії і відмовлятися від російського газу і нафти.

– “Північний потік-2” вже остаточно поховано?

– Формально – ні. Але політично маю надію, що – так, що він вже похований, бо ніхто не зрозуміє запуск цього газогону в існуючих умовах. Але формально він ще знаходиться на погодженні відповідних агенцій Німеччини.

– А як щодо “Північного потоку-1”? Бачила, що ви це називаєте “депутінізацією” енергозабезпечення Європи. Хто з європейських країн отримує газ через “Північний потік-1”?

– Фактично весь обсяг газу (більша частина), який транспортується через “Північний потік-1”, споживається в Німеччині. Хотів би нагадати, що свого часу, ще до будівництва “Північного потоку-1” газ до Німеччини транспортувався виключно через Україну. Потім побудували газогін “Ямал-Європа” через Білорусь та Польщу, який наразі взагалі не завантажений, там транспортування наразі не відбувається. Тому наша пропозиція щодо депутінізації “Північного потоку-1”, депутінізації Європи – це поступове введення ембарго на цей газогін. Ми розуміємо, що Європа не може одразу відмовитися від російського газу. Але поступово вона планує це робити. І ми кажемо: ми це підтримуємо, але ця відмова від російського газу має відбуватися за рахунок зменшення постачання через “Північний потік-1”. І на сьогодні ми не бачимо проблем ввести обмеження на транзит “Північним потоком-1” в обсязі 50%. Ці обсяги можемо транспортувати ми разом із нашими польськими колегами. І “Ямал”, і наша ГТС здатні додатково транспортувати 20-30 млрд куб. м газу, що фактично збільшить залежність РФ від нашої газової інфраструктури. Вони розумітимуть, що, якщо пошкодять нашу ГТС, то не зможуть експортувати газ до Європи. Тому така наша пропозиція, і ми наразі дуже активно її обговорюємо з нашими європейськими та американськими колегами.

– Навіть Німеччина розглядає можливість запровадження повного ембарго. Катар погодився постачати їй скраплений газ. Їм цього вистачить, щоб повністю відмовитися від російського газу?

– Ми маємо розуміти, що в Німеччині досі немає жодного LNG-терміналу. Вони його тільки планують побудувати. І якщо ми зараз говоримо про постачання з Катару, то це горизонт 2-3 років, коли це зможе розпочатися. Але вже сьогодні Німеччина має показати всьому світу, що вони вживають дієвих заходів щодо зменшення залежності від енергоносіїв з РФ. По-перше, це обмеження на “Північний потік-1”. По-друге, це зменшення імпорту газу. Я вважаю, що це можливо за рахунок запуску АЕС, які Німеччина планувала виводити з експлуатації. Бо значну кількість газу Німеччина використовує саме для електростанцій. Є дуже велика різниця між тим, як використовуємо газ ми в Україні, і як вони в Німеччині. У нас газ – це переважно опалення (ТКЕ) та приготування їжі. А в Німеччині – це більше вироблення електричної енергії. Тому є механізм, є можливості, потрібно, щоб Німеччина ще й бажання мала.

– Ми знаємо, що Угорщина на рівні ЄС заблокувала запровадження ембарго на купівлю російської нафти і газу. Ви вже сказали, як це розуміти. До того ж, у них і парламентські вибори на носі, тому вони намагаються всидіти на двох геополітичних стільцях одночасно.

Моє питання про імпорт газу. Фактично основний об’єм нашого імпорту припадає на Словаччину. На Угорщину і Польщу там дуже мало. З боку Угорщини тут є якісь перепони, треба шукати якийсь політичний контекст чи ні?

– Ні. Хотів би сказати, що на рівні операторів у нас дуже активна та продуктивна співпраця. Ми створили можливості по імпорту газу з Угорщини цього року. І завжди наші угорські партнери були дуже позитивно налаштовані на перемовини з нами. Тому на нашому операторському рівні я не бачу жодних перешкод. Так, у загальнополітичних питаннях керівництво Угорщини більш лояльне до РФ, ніж інші країни. Маємо надію, що сьогоднішня ситуація змінить ці підходи. Ми вже бачимо, що Угорщина почала змінювати свою позицію щодо розблокування деяких питань по доступу України до антихакерського центру НАТО та інших загальноєвропейських ініціатив. Маю надію, що і в питаннях постачання нафти і газу вони також підтримуватимуть більш проєвропейську позицію.

– Чи може Путін зовсім перекрити газовий вентиль, щоб помститися Європі за санкції?

– Це мені невідомо. Знаю лише, що подібний крок ще більше посилить антипутінські настрої в світі.

– Bloomberg пише, що Велика Британія готується тимчасово націоналізувати дочку “Газпрому”. Що вам про це відомо? Чи може це бути арешт активів? Чи є там якісь потужності, від продажу яких гроші можуть передати Україні?

– Наразі я про це також знаю з преси. Це фактично трейдингова компанія, яка перепродає російський газ на території Великої Британії. Тому я не знаю, як це вплине загалом на ті можливості, про які ви сказали. Але, думаю, що це дуже потужний сигнал для всієї Європи, що треба робити з компаніями, які працюють на Росію, які генерують кошти для російського уряду, які вони витрачають на війну в Україні. Тому я підтримую максимальне ембарго, націоналізацію активів, арешт рахунків російських громадян, державних установ. І потім ці кошти ми зможемо витратити на відбудову нашої країни.