Латиноамериканські країни - Аргентина, Бразилія та Мексика, володіючи значними запасами нафти та газу, поставили собі стратегічне завдання – збільшити видобуток вуглеводнів, щоб відмовитися від імпорту та стати експортерами на зовнішні ринки. Це має призвести до позитивного торговельного сальдо, поповнення бюджету, а також створення нових робочих місць в національній економіці.

Варто зазначити, що переважно державні корпорації - бразильська Petrobras, аргентинська YPF і мексиканська PEMEX, - які видобувають понад 90% вуглеводнів у своїх країнах, у ХХІ столітті виявилися абсолютно не готовими до викликів сучасності та не здатними освоювати передові технології. Їхні діючі родовища, які вони роками розробляли, стали природно виснаженими, що спричинило затяжне скорочення виробництва. Разом із різким падінням цін на нафтопродукти у 2014 році це призвело до зменшення надходжень до бюджетів, підвищивши і не без того високу соціальну напруженість в цих країнах.

Сукупність зовнішніх і внутрішніх факторів змусила уряди латиноамериканських країн рішуче діяти. Максимально лібералізувавши законодавство у нафтогазовій сфері і суттєво покращивши бізнес-клімат у галузі, вони почали залучати іноземні інвестиції та сучасні практики в розробку складних нових покладів, які зосереджені на глибокому і надглибокому шельфі або ж в нетрадиційних пісковиках.

У кожної із країн – своя історія із якої потрібно робити правильні висновки.

Бразильський шельф

Бразилія - країна, яка входить у десятку найбільших виробників нафти у світі, вже друге десятиліття практикує програму залучення інвестицій в розвідку і видобуток вуглеводнів за допомогою системної організації нафтогазових аукціонів та підписання контрактів про розподіл продукції (PSC).

Цьогоріч, в рамках нещодавно оновленої політики Open Acreage, заплановано проведення вже 16-го раунду аукціонів (виставлено 36 ділянок площею 29,3 тис. км2) і 6-го раунду PSC (5 ділянок площею 8,6 тис км2).

Для зручності планування, графік наступних раундів розписаний вже до 2021 року. Понад 85% доведених запасів нафти і газу країни зосереджені на океанічному шельфі.

Виставленні для інвестування шельфові ділянки Бразилії

Переможець аукціонів визначається за розміром запропонованого одноразового платежу до бюджету (signature bonus). Окрім цього він бере на себе інвестиційні зобов'язання згідно мінімальної програми робіт на першому етапі геологорозвідки. Так, предмет торгу - стартовий платіж - в цьому році був встановлений на рівні - 820 млн доларів США.

До слова, за результатами минулорічних аукціонів, на яких було виставлено 22 ділянки загальною площею 16,3 тис. км2, мінімальний обсяг обіцяних переможцями інвестицій у розвідку перевищив 360 млн доларів США, а загальний платіж до бюджету досяг рекордної суми - 2,4 млрд доларів США.

Що стосується PSC, а сюди були віднесені ділянки у добре розвіданих нафтогазових регіонах із доведеними запасами, то платіж до бюджету тут фіксований, а претенденти, які пройшли перекваліфікацію борються за розмір запропонованої частки прибуткової продукції (profit oil), яка утворюється після компенсації інвестором усіх понесених витрат.

Варто зазначити, що в  останніх раундах участь беруть міжнародні мейджери -  Chevron, ExxonMobil, Equinor, BP, Shell, Total; нацкорпорації -CNOOC, Petronas, Petrobras, а також амбітні компанії із великим капіталом - Repsol, Enauta, Wintershall.

Саме їхній досвід в складних роботах на глибоководному шельфі покликаний забезпечити подальше зростання бразильського видобутку.

Окрім нових ділянок, що ніколи не виставлялися на нафтогазові аукціони чи конкурси PSC, бразильський уряд на постійній основі пропонує площі, які вже раніше надавалися нафтовим компаніям, але були повернені, або ділянки, які були частиною попередніх ліцензійних раундів та не отримали інвестора. Результатом такої політики є те, що понад 1800 ділянок є доступними для інвестування. У разі появи інтересу до якоїсь із них вона виставляється на торги протягом 90 днів.

Аргентинський шельф

Цьогоріч Аргентина провела перший в своїй історії нафтогазовий конкурс на атлантичному шельфі, виставивши 38 ділянок загальною площею 200 000 км2. Заявки були подані на половину блоків, які принесли в бюджет країни майже 720 млн доларів США. Серед переможців - ExxonMobil, Shell, BP, Equinor, ENI, Total, Qatar Petroleum, Pluspetrol, Wintershall, Tullow Oil.

Варто зазначити, що претенденти мали доступ до data bank, зокрема, туди входили оглядові звіти, складені Schlumberger, а також свіжа 2D сейсміка, яка була проведена норвезькою компанією Spectrum.

Переможця конкурсів визначали за програмою робіт (обсягом і типом сейсміки) та  розміром сплачуваних платежів до держбюджету на першій пошуковій стадії реалізації проекту. Особливістю є те, що автоматично допущеними у якості операторів проектів стали компанії з першої половини рейтингу Top-100 Світових нафтових компаній за версією Energy Intelligence.

Кількома роками раніше Аргентина вже залучала добре відомих гравців, таких як  Chervon, ExxonMobil, Petronas до розробки (на умовах спільних проектів з YPF) одних з найбільших сланцевих покладів в світі - Vaca Muerta, які здатні зробити країну експортером нафти і газу вже в короткостроковій перспективі.

Цікавим є той факт, що уряд Аргентини заздалегідь гарантував інвесторам із 2018 року викупати видобутий в цій провінції газ за фіксованою ціною $ 265 / тис. м3 із поступовим зниженням максимуму  до $ 210 до 2021 року, тим самим нівелюючи цінові ризики для них. На сьогодні  Аргентина щорічно видобуває 27 млн ​​т нафти і майже 40 млрд м3 газу.

Мексиканський шельф

Згідно урядового плану, прийнятого за попереднього президента Енріке Пенья Ньєто, Мексика запровадила сталий та прозорий процес залучення інвесторів до розробки власних вуглеводнів, що відбулося вперше за 80 років з часів одноосібного панування національної корпорації PEMEX на мексиканському ринку.

Внесення змін до Конституції країни у 2013 році дало старт наймасштабнішій у світі реформі з демонополізації енергетичних галузей, відкриваючи шлях новим гравцям до видобутку, транспортування, переробки та збуту енергоносіїв. Для створення сучасного правового поля було прийнято 9 нових та змінено 12 діючих законів, що визначали роль незалежних регулюючих органів, впроваджували податкові стимули, врегульовували соціальні та природоохоронні питання.

Прихід великих приватних і іноземних інвестицій покликаний сповільнити падіння внутрішнього виробництва на старих проектах на мілководному шельфі, де видобуток нафти за останнє десятиліття скоротився на третину (до 125 млн т), та залучити достатні компетенції для розробки нових капіталомістких і складних проектів на глибокій воді та у щільних пісковиках.

Одне із найбільших досягнень нового законодавства - можливість участі іноземних інвесторів в пошуку та розробці вуглеводнів через різноманітні механізми, такі як контракти про розподіл продукції, угоди про розподіл прибутку, ліцензійні та універсальні сервісні угоди. Відповідна програма передбачала започаткування співпраці на більш ніж 500 ділянках площею понад 225 тис. кв. км шляхом проведення 14 нафтогазових ліцензійних раундів на нових блоках та чинних ліцензіях компанії PEMEX. 

За чотири роки було підписано трохи більше 100 ліцензійних угод, згідно яких уряд Мексики очікує залучити у галузь інвестицій на суму понад 130 млрд доларів США. Майже всі провідні нафтогазові компанії світу - ExxonMobil, BP, Equinor, Shell, Chevron, Qatar Petroleum, Inpex, Eni, BHP Billiton, Petronas, Total, COOC - оголосили про свої плани буріння в Мексиці. За останні роки у країні відбулася низка історичних відкриттів, початок промислової розробки нових родовищ очікується вже цього року.

Прихід нового президента в Мексиці наприкінці 2018 року призвів до оголошення трирічної перерви в проведенні нових торгів для оцінки виробничих результатів на тих ділянках, що вже надані. І хоча різкі передвиборчі заяви змусили інвесторів нервувати, з часом новообраний президент зняв напругу та підтвердив, що уряд збирається й надалі виконувати усі угоди підписані з приватними та міжнародними компаніями, а також оголосив про суттєве зниження податкового навантаження на компанію PEMEX та плани щодо масштабних інвестиції в неї.

Як бачимо, політика «відкритих дверей» в нафтогазовому секторі дала гарні результати по залученню кваліфікованих інвесторів у пошук та розробку вуглеводнів у Мексиці. Для економіки країни це означає великі інвестиції, нові робочі місця та сплату податків.

Висновки для українського газовидобутку

У період з 2016 по 2019 роки, завдяки новій фіскальній політиці, максимальній відкритості до інвесторів, зрозумілій договірній базі та легкому адміністративному регулюванню в латиноамериканські країни прийшли імениті міжнародні компанії. Нові ділянки для розробки вони отримали завдяки проведенню відкритих міжнародних нафтогазових аукціонів, конкурсів та розпочатому співробітництву з національними корпораціями.  При чому механізмами державно-приватного партнерства стали: надання ліцензій на розробку, угоди про розподіл продукції чи прибутку так і універсальні угоди. Різноманітність механізмів співпраці за умови прозорого проведення раундів посприяла залученню великої кількості нових інвесторів, а оцінка пропозицій учасника лише за декількома простими й зрозумілими критеріями зробила такі раунди справедливими.

Варто зазначити, що рішучість влади і політична воля стали запорукою прогресу в цих країнах, хоча їх навряд чи можна віднести до переліку зразкових і сприятливих для бізнесу держав через  перманентну фінансову нестабільність, корупцію у вищих ланках влади, побутову злочинність і націоналізацію приватного майна.

Аргентина і Бразилія сумно відомі своїми гучними корупційними скандалами за участю керівництва держави, їхні попередні очільники знаходяться під слідством або ж засуджені. Зокрема, бразильський Petrobras був звинувачений у фінансуванні провладних політичних партій на кілька млрд доларів США. Світовий «чемпіон» з дефолтів Аргентина не так давно провела експропріацію активів енергокомпанії YPF і була зобов'язана через суд виплатити компенсацію приватним інвесторам у розмірі 5 млрд доларів США. Мексика і Бразилія лідирують у світі за смертністю від вогнепальної зброї. Так, в Бразилії щороку вбивають понад 43 тис. людей, а кількість жертв у Мексиці, де триває війна між наркокартелями, вже давно перевищила 100 тисяч.

Попри усі складнощі в цих латиноамериканських країнах, їхній успішний досвід у розвитку власного видобутку нафти і газу наглядно показує, що позитивні зміни можливі, якщо твердо поставити перед собою ціль. І наша країна з її значним ресурсним потенціалом має всі шанси залучити міжнародний капітал та досвід прогресивних держав, що дозволить нам досягти енергетичної незалежності. Головне, не зупинятися на досягнутому і робити правильні висновки.  

Отже, в Україні першочерговими для імплементації є три важливі завдання, на які вже давно очікує нафтогазовидобувна галузь:

1.       Завершення модернізації галузевого законодавства згідно кращих міжнародних практик, що передбачає внесення змін у закони задля підвищення мобільності індустрії та оновлення урядових підзаконних актів задля дерегуляції робочих процесів і перегляду застарілих технічних нормативів, які стримують трансфер сучасних технологій (зокрема, розробку нетрадиційних покладів).

2.       Забезпечення системного проведення міжнародних нафтогазових аукціонів та конкурсів з укладання УРП на прозорій та конкурентній основі із відповідною промоцією цих заходів на вищому рівні, забезпеченням легкого доступу претендентів до геологічної інформації, а також ліквідація усіх поза аукціонних шляхів отримання спецдозволів на нові ділянки.

3.       Проведення реформи Держгеослужби з метою посилення її компетенції як публічної, незалежної та професійної установи - сервісного агентства-регулятора та забезпечення її відповідними повноваженнями і фінансовими ресурсами.

Роман Опімах,

виконавчий директор АГКУ